Для більшості областей України найнадійніше обирати хурму віргінську та гібриди віргінської хурми зі східною. Вони значно зимостійкіші за класичну східну хурму (Diospyros kaki), плоди якої продають у магазинах. Східну хурму вирощують переважно на півдні та в Закарпатті, а деінде — лише в найтеплішому куточку саду з укриттям молодих дерев.
Значення має не лише сорт, а й підщепа, місце посадки та догляд у перші роки. Морози −20…−25 °C, які трапляються в багатьох областях, небезпечні насамперед для молодих дерев, тож перші зими їм потрібен захист.
У садах України вирощують три групи хурми. Вони помітно відрізняються зимостійкістю, розміром плодів і вимогами до місця.
| Група | Зимостійкість | Плоди | Де вирощувати |
|---|---|---|---|
| Хурма віргінська (Diospyros virginiana) | найвища серед культурних видів хурми | дрібні, солодкі після повного дозрівання | більша частина України |
| Гібриди віргінської та східної хурми | добра, але нижча, ніж у віргінської | середні, до розм'якшення часто в'яжуть | південь і центр, на півночі — теплі захищені ділянки |
| Хурма східна (Diospyros kaki) | найнижча | великі, як ті, що продають у магазинах | південь, Закарпаття, дуже захищені місця |
Серед сортів віргінської хурми відомі «Мідер» і «Джон Рік». До гібридних форм належать, зокрема, «Нікітська бордова», «Гора Говерла» та «Українка». Східна хурма — це «Хачія», «Хіакуме», «Зенджі Мару» та інші великоплідні сорти. Оцінки зимостійкості окремих сортів у різних джерелах різняться, тому орієнтуйтеся насамперед на групу, підщепу та мікроклімат ділянки.
Смак плодів залежить і від типу сорту. У терпких сортів в'яжучий присмак зникає лише після повного розм'якшення, а нетерпкі сорти східної хурми можна їсти ще твердими. Більшість віргінських і гібридних сортів належать до терпких.
Сорти, які краще переносять зиму, зібрано в добірці морозостійка хурма.
Віргінська хурма здебільшого дводомна: в одних дерев розкриваються жіночі квітки, в інших — чоловічі. Частина сортів зав'язує плоди без запилення, а іншим потрібен запилювач поруч. Наприклад, «Мідер» вважається самоплідним, а «Нікітській бордовій» для стабільного врожаю потрібен запилювач. Перед покупкою уточніть цю характеристику в описі сорту.
Для більшості регіонів бажано, щоб сорт був щеплений на сіянець віргінської хурми — одну з найзимостійкіших підщеп для цієї культури. Тим, хто щеплює самостійно, знадобляться підщепи для хурми. Саджанці в контейнерах приживаються легше, бо їхнє коріння під час пересадки майже не травмується.
Коріння хурми від природи темне, майже чорне. Це не ознака гнилі, тому не обрізайте його без потреби: видаліть лише зламані чи пересохлі кінчики. Хурма має стрижневий корінь і болісно переносить пересадку, тож висаджуйте її одразу на постійне місце.
Для хурми виберіть найтепліше місце в саду: південний бік будинку, паркану чи стіни, захищений від північних і східних вітрів. Не садіть її в низинах, де застоюється холодне повітря і талі води. Підійде будь-який родючий ґрунт без застою вологи. Восени листя хурми забарвлюється в жовті, помаранчеві й червоні відтінки, тож дерево доречне й на видному місці біля будинку.
У центральних і північних областях хурму краще садити навесні, коли мине загроза сильних заморозків. За літо саджанець укорениться й підготується до першої зими. На півдні хурму садять і восени, за кілька тижнів до морозів. Майте на увазі, що хурма прокидається пізно, часто лише в травні, тож не поспішайте вважати саджанець загиблим.
Відстань між деревами — близько 3–4 м, щоб крони не затіняли одна одну. Яму готують так само, як для інших плодових дерев, а на важких ґрунтах роблять дренаж. Детальніше про техніку — у статті про посадку саджанця з відкритою кореневою системою.
У північних областях східну хурму можна вирощувати в діжці. На зиму рослину заносять у прохолодне приміщення без морозу, а навесні, коли мине загроза заморозків, знову виносять у сад.
Доросла хурма досить посухостійка, але молоді дерева перші два-три роки поливають у спеку раз на 1–2 тижні. Плодоносним деревам полив особливо потрібен у серпні, коли наливаються плоди. Азотні добрива дають лише навесні та на початку літа. Надлишок азоту в другій половині сезону змушує дерево рости до осені, і невизрілі пагони підмерзають.
Під час посадки в яму вносять перегній або компост. Надалі хурмі зазвичай вистачає щорічного мульчування компостом і помірного комплексного підживлення навесні.
Формувальне обрізування роблять навесні, коли бруньки почнуть рушати. Тоді добре видно, які гілки пошкодив мороз, — їх вирізають до живої деревини. Хурма плодоносить на пагонах поточного року, що виростають із торішніх гілок, тому сильне вкорочування всіх гілок зменшує врожай.
Перші 3–4 зими молоду хурму варто захищати. Пристовбурне коло мульчують компостом або торфом шаром 10–15 см, а стовбур і основні гілки обгортають агроволокном чи мішковиною. Невелике деревце можна повністю накрити каркасом з агроволокном. Поліетилен не використовуйте, а укриття знімайте поступово, коли мине загроза сильних морозів.
Восени побіліть стовбур: побілка зменшує ризик морозобоїн і сонячних опіків кори наприкінці зими. Якщо після суворої зими частина гілок підмерзла, не поспішайте розкорчовувати дерево. Дерево часто відновлюється зі сплячих бруньок на живій частині гілок і стовбура. Лише стежте, щоб нові пагони росли вище місця щеплення: поросль нижче нього дає підщепа.
Залежно від сорту плоди дозрівають з вересня до листопада і часто висять на дереві після опадання листя. Знімайте їх, коли вони повністю наберуть сортового забарвлення. Тверді плоди більшості віргінських і гібридних сортів в'яжуть, тому їх залишають доходити в теплі, доки м'якоть не стане м'якою.
Не зовсім. Терпкість зникає, коли плід повністю дозріває й розм'якшується, і мороз для цього не обов'язковий. Пришвидшити дозрівання можна, поклавши зібрані плоди в пакет разом із кількома яблуками, які виділяють етилен.
Щеплені саджанці зазвичай дають перші плоди на 2–4-й рік після посадки. Дерево, вирощене з насіння, плодоносить значно пізніше і може виявитися чоловічим, тобто взагалі без плодів.
Найчастіше причина — посуха в другій половині літа, перевантаження молодого дерева або брак запилення в сортів, яким потрібен запилювач. Регулярний полив і мульча помітно зменшують опадання зав'язі.
Щоб хурма плодоносила за межами півдня, обирайте віргінські сорти або гібриди на віргінській підщепі. Садіть їх навесні в теплому захищеному місці й укривайте молоді дерева перші кілька зим. Великоплідну східну хурму варто пробувати лише на півдні, в Закарпатті або в найтеплішому куточку саду. Сорти для посадки можна обрати в розділі саджанці хурми, а в сезон відправлення їх доставляє Нова пошта.