Самоплідний абрикос: повноцінний урожай від одного дерева
Самоплідні сорти абрикоса зав'язують плоди власним пилком, тож для врожаю їм не обов'язково потрібен сусід іншого сорту. Це особливо зручно на невеликій ділянці, де є місце лише для одного дерева. До того ж абрикос цвіте дуже рано, коли комах-запилювачів мало, і сорт, якому вистачає власного пилку, має більше шансів на врожай.
Самоплідність і запилювачі
Більшість сортів абрикоса самоплідні, але трапляються й такі, що потребують партнера, тож ця позначка в характеристиках корисна під час вибору. Самоплідність означає, що дерево здатне плодоносити саме, але не скасовує користі від перехресного запилення. Якщо поруч росте інший абрикос, що цвіте одночасно, зав'язь зазвичай рясніша. Тому в саду на два-три дерева варто посадити різні сорти — заразом ви розтягнете сезон збору.
Головний ризик — весняні приморозки
Ранній цвіт абрикоса часто потрапляє під зворотні приморозки. Садіть дерево на підвищеному сонячному місці, а не в низині, куди стікає холодне повітря. Сорти з пізнішим цвітінням мають більше шансів уникнути заморозків — на це варто зважити в холодніших регіонах.
- Під час посадки не заглиблюйте кореневу шийку: абрикос дуже чутливий до її випрівання.
- Наприкінці осені побіліть штамб і основи скелетних гілок — це захищає кору від опіків і морозобоїн.
- У рясний рік проріджуйте зав'язь: перевантажене дерево дає дрібні плоди й наступного року відпочиває.
На півдні абрикос садять і восени, і навесні, а в центральних та північних областях надійніша весняна посадка — до розпускання бруньок. Покрокову інструкцію читайте в статті посадка саджанця з відкритою кореневою системою. Інші плодові культури — у розділі саджанці плодових дерев.